Універсальні компетенції як основа функціональної освіти

Ясна І. Універсальні компетенції як основа функціональної освіти. // Дні науки філософського факультету – 2015. Міжнародна наукова конференція "Дні науки філософського факультету - 2015", 21-22 квітня 2015 р.: [матеріали доповідей та виступів] - Київ, 2015. - Т. 6 - 151 с. - С. 143.

Розглянуті «універсальні навички» як необхідний елемент освіти епохи ринків праці, які швидко змінюються. Запропоноване поняття «функціональної освіти», яка повинна надавати практичні навички та вміння, які не мають однозначної жорсткої прив’язки до конкретної професії, але дозволяють стати «універсальним фахівцем». 

У традиційному та індустріальному суспільстві, де жорсткий розподіл праці був необхідністю, головною метою освіти було  надання студентові набору знань та навичок, які дозволяли виконувати певні професійні функції відповідно до обраної спеціальності. У сучасному світі, який стрімко змінюється, межа між окремими сферами діяльності стає все більш тонкою, а безперервна робота на одному підприємстві протягом усього життя є скоріше винятком, ніж правилом, зріє розуміння того, що вузьких фахових знань недостатньо для професійного успіху – хоча б тому, що  вони мають властивість застарівати.

Це підтверджують сучасні тенденції ринку праці. Якщо ще донедавна більшість компаній приділяла максимум уваги саме вузької професійної спеціалізації майбутніх співробітників, сьогодні вони розраховують на то, що кандидат матиме десятки вмінь, які не мають однозначної жорсткої прив’язки до конкретної професії. За даними дослідження, яке було замовлене компанією Microsoft [1], на вершині переліку таких  вмінь для ТОП-60 найоплачуваніших професій – ораторські та комунікативні навички, володіння офісними програмами, здатність до самоорганізації, вміння створювати презентації, управління проектами тощо.

Активне теоретичне осмислення цих процесів починається з другої половини ХХ сторіччя. В 1956 році ЮНЕСКО вводить поняття «функціональна грамотність» (functional literacy) [4], яка являє собою здатність людини ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем та іншими людьми та максимально швидко адаптуватися при зміні умов. Її складають такі функціональні якості або компетенції, як елементи лексичної грамотності, розуміння державних актів та слідування їм, розуміння норм суспільного життя та безпеки та дотримання їх, інформаційна та комп'ютерна грамотність.

Такий початковий рівень функціональної грамотності характерний для передових цивілізованих суспільств та являє собою необхідний мінімум, який дозволяє людині просто «вписатися» у суспільство, не бути свого роду «соціальним інвалідом». Крім цього існують сотні інших функціональних компетенцій; Європейський словник навичок та компетенцій (DISCO) [2] містить десятки тисяч найменувань. Чим вищий соціальний, інтелектуальний, професійний, кар’єрний рівень фахівця, тім ширшим набором таких компетенцій він, скоріше за все, володіє. Відповідно, чим вищі посади, на які шукають кандидатів компанії, тим ширші вимоги до їхньої функціональної компетентності.

Згодом в країнах Європейського союзу поширюється компетентісна парадигма освіти. В ній традиційний підхід, мета якого полягає у передачі певного кола професійних знань, необхідних для даної конкретної спеціальності, отримав назву кваліфікаційного. Вважається, що фахівець, здобувши таку освіту, може бути ефективним лише у стандартизованій діяльності в одних і тих самих звичних умовах, але не здатен змінювати алгоритми дій, якщо ці умови зміняються.

Кваліфікаційній протиставляється компетентісна парадигма або освіта на основі компетенцій. Згідно до концепції освіти протягом життя, головне завдання шкіл та університетів – не дати готові знання, а навчити фахівця алгоритмам пошуку інформації, самоосвіти, креативності. Саме це покликаний забезпечити компетентісний підхід, в якому йдеться не про знання та навички, а про компетенції, які містять не тільки професійні знання та вміння (specific skills), а й надпрофесійні, універсальні (general skills). Згідно Рекомендаціям Європейського парламенту та Ради Європи про ключові компетенції для довічного навчання [3],  універсальні компетенції є мобільними (transferable), оскільки їх можна «транспортувати», переміщати, застосовуючи в межах різних професій та сфер діяльності, тому володіння ними професійній мобільності (occupational mobility). Це робить їх найважливішими, фундаментальними основами (fundamentals) для кожної людини.

З початку 2000-х років у програмах більшості європейських університетів з’являються курси, направлені на розвиток функціональної грамотності. Відкриваються навчальні центри, які пропонують відповідні програми, спеціалізовані платформи онлайн-освіти, як, наприклад, британський SkillsYouNeed.

В Україні ця тема є відносно новою та недослідженою, а у системі вищої освіти переважає кваліфікаційний підхід. В державних університетах впровадження компетентісного навчання відбувається ще на рівні експериментів (як, наприклад, у Луцькому національному технічному університеті в рамках проекту TEMPUS) [5]. Пропозиції приватних тренінгових компаній акцентують увагу на дуже обмеженому колі тем. Першою спробою створення платформи онлайн-курсів для розвитку універсальних компетенцій є молодий проект «Академія навичок», де представлені кілька курсів. Про комплексний підхід та можливість системного навчання мова поки ще не йде в жодній з пропозицій.

Таким чином, сьогодні в Україні майже неможливо здобути універсальні компетенції, не кажучи про те, щоб отримати відповідні сертифікати, які засвідчать володіння ними під час працевлаштування. Тому одним з довгострокових завдань української освітньої політики повинне стати впровадження дисциплін, які забезпечать здобуття студентами найбільш затребуваних сучасним ринком праці універсальних компетенцій. 

Водночас, розуміючи, що цей процес не може бути швидким, доцільно паралельно формувати мережу центрів, здатних забезпечити якомога ширший набір відповідних курсів, об’єднаних загальною логікою навчальної програми. Відштовхуючись від поняття «функціональної грамотності», таку додаткову освіту можна позначити як функціональну.

Література 

1. Які навички найпотрібніші для успішної кар’єри – дослідження IDC // Microsoft Daily, 2013-10-22 - http://www.microsoftblog.com.ua/2013/10/22/yaki-navichki-najpotribnishi-....

2. DISCO - European Dictionary of Skills and Competences. -  http://disco-tools.eu/.

3. Key competences for lifelong learning. Recommendation 2006/962/EC of the European Parliament and of the Council of 18 December 2006 // Official Journal L 394, 2006-12-30.

4. William S. Gray. The Teaching of Reading and Writing: UNESCO, 1956.

5. Айнгорн Е., Олексив Н. Совершенствование учебного процесса в Луцком национальном техническом университете в рамках реализации проекта TEMPUS // Комп’ютерно-інтегровані технології: освіта, наука, виробництво: науковий журнал, 2013, № 11 - с. 172–176.