Трансформація уявлень про гендерну справедливість в сучасному суспільстві

Киселева Ю.Н. Трансформація уявлень про гендерну справедливість в сучасному суспільстві // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистостi: матеріали XXVII Міжнародної науково-практичної конференції. – Донецк : ІПШІ "Наука і освіта", 2010. - 324 с. - С. 154-156.

В останні десятиріччя в більшості країн світу можна спостерігати трансформацію гендерної моделі: з'являються прецеденти, що ставлять під сумнів її головний принцип – принцип дуаль-ності. Сьогодні вже недостатньо розуміти гендерну справедливість як рівноправність тільки двох гендерів - чоловіка та жінки. Необхідно включити сюди всю множину гендерних ідентичностей, а також всю множну варіацій союзів таких людей. Можливо, це початок розриву найфундаментальнішого принципу західної раціональності - бінарної структури миру.

Сучасний період часто називають «ерою індивіда» [3], ерою персоналізації й індивідуалізації, «другою індивідуалістичною революцією» [2, с. 10]. Процеси індивідуалізації сьогодні набувають глобального характеру, і сучасне українське суспільство також відчуває на собі їхній вплив. Формування ідентичності усе менш визначається вихованням і розглядається як акт екзистенційного вибору. Сучасна культура допускає існування будь-яких способів життєствердження, будь-яких смаків «Сучасна людина, втративши одномірність, розкріпачилася у розвитку» [2, с 10] й отримала можливість вільного вибору способу життя, ідеалів, цінностей, релігії. Одним з останніх бастіонів на цьому шляху до недавніх пір залишався гендерний статус людини.

Класичний ідеал західної раціональності, заснований на системі бінарних опозицій, обумовив формування бінарної гендерної моделі суспільства. «Немає людей взагалі  -  є чоловіки, і є жінки. Ця істина  - одна з перших, які ми засвоюємо у житті» [1]. Навіть якщо має місце зміна гендерного статусу   або хірургічна зміна статі, вона, як правило, являє собою саме перехід з одного гендера до іншого, але не вихід за межі дуальної моделі. Однак в останні десятиріччя в більшості країн світу можна спостерігати трансформацію гендерної моделі. Йдеться вже не  тільки про «нетрадиційну сексуальну орієнтацію», згладжування зовнішніх розходжень між статями або їхню юридичну рівноправність, і навіть не про зміну біологічної статі. З'являються прецеденти, що ставлять під сумнів сам принцип дуальності гендерної моделі. Загальні тенденції сучасної теорії - акцентування плинності й багатозначності гендерних категорій. Формується модель, що затверджує існування множини відмінних один від іншого гендерів, як у межах двох традиційних полюсів («чоловік» та «жінка»), так і поза ними.

Цей процес набирає обертів у західному, у тому числі українському, суспільстві, тому треба під новим кутом подивитися на проблему гендерної справедливості як найважливішої складової справедливості соціальної. Сьогодні вже недостатньо розуміти гендерну справедливість як рівноправність тільки двох гендерів  - чоловіка та жінки. Необхідно включити сюди всю множину гендерних ідентичностей, а також всю множну варіацій союзів таких людей. У зв'язку з цим у світі активно обговорюється необхідність забезпечення соціальної справедливості у відношенні людей, гендерна ідентичність яких не вписується в дуальну модель. У багатьох країнах, у тому числі В Україні, законодавчо дозволені операції по зміні статі. Багато типів сексуальної поведінки викреслені з офіційного списку медичних діагнозів Всесвітньої організації охорони здоров'я. Навесні 2010 року Парламентська асамблея Ради Європи підписала резолюцію «Про заходи щодо боротьби з дискримінацією за ознакою гендерної самоідентифікації». В 2009 році в Україні  також було проведене перше дослідження в даній сфері. Багато країн відмовилися від необхідності вказівки в паспорті національної приналежності. Можливо, у майбутньому ми зштовхнемося з тим, що й гендерна ідентичність стане предметом  вільного вибору людини?

Але ж потрібно розуміти, що трансформація гендерної моделі -  лише верхівка айсберга. Коли «бог умер», людська спрага єдиновладдя над собою досягає немислимих раніше меж. Людина жадає абсолютної волі, її обтяжує залежність від будь-яких умов, нехай навіть даних їй від народження. Сформована ситуація  - природний продукт постмодернізму, вихід ним пунктом якого є не порядок, а хаос, класичну логіку витісняє множина логік багатозначних, а «об'єктивну реальність замінюють різні форми  дискурса» [5]. Можливо, це початок розриву найфундаментальнішого принципу західної раціональності бінарної структури миру, вихід за межі дуальності в нескінченний простір варіацій й одночасне злиття їх усіх у неподільну цілісність?

Література 

1. Белкин А.И. Третий пол. Судьбы пасынков Природы / Белкин А.И. М.: Олимп. - 2000. - 432 с. 2. Липовецки Ж. Эра пустоты. Эссе о современном индивидуализме / Липовецки Ж. - СПб.: Але-тейя, 2001. - 267 с. 3. Рено А. Эра индивида. К истории субъективности / Рено А. - Спб.: Владимир Даль, 2002. - 348 с.