"Семантика події" та інтерпретація соціальних конфліктів

Дата публікації: 
2016-06-02
Завершено
Тип публікації: 
матеріали конференції
Обсяг (т.зн.)
4.50
Батьківський проект: 
Семантика події
Ясна І. "Семантика події" та інтерпретація соціальних конфліктів // Інтерпретація як інструмент культурологічного дискурсу: Всеукраїнська науково-теоретична конференція. (Київ, Інститут культурології НАМ України, 2–3 червня 2016 року).

Предметом дослідження є семантичний простір в ситуації історичної події, насамперед, соціального конфлікту, що розглядається як семантичний і комунікативний феномен та є точкою зіткнення різних, часто-густо взаємовиключних інтерпретацій реальності. Запропоновано впровадження «семантики події» як методології дослідження семантичних змін в ситуації соціальних конфліктів.

У бутті будь-якого суспільства більш-менш тривалі періоди відносної стабільності перемежовуються відносно нетривалими періодами неспокою. Саме такі періоди, на відміну від звичайних явищ чи випадків, з яких складається повсякденність суспільства, стають подіями, з яких складається його історія, являючи собою точки біфуркації, в яких усі виміри суспільного буття докорінно змінюються.

Зокрема, змін зазнає мова та ширше, семантичний простір. Можна навести чимало прикладів розгляду події у зв’язку з семантикою, згадавши роботи Ю. Лотмана, що визначав подію у тексті як «переміщення персонажа через кордон семантичного поля», В. Подороги, що пов’язував подію із «різким і несподіваним зміщенням семантичного поля» та інші.

Подія створює ситуацію діалогу, стаючи конститутивним елементом в бутті мови та знакових систем в широкому сенсі. З іншого боку, семантичні зміни самі стають подією, що змінює все навколо, не лише віддзеркалюючи, але й створюючи новий дискурс. Водночас подія стає місцем збірки різних інтерпретацій реальності, коли активізуються процеси набуття словами нових чи додаткових значень, зміни конотацій слів, табуювання слів, утворення метафор, процеси архаїзації та деархаїзації слів тощо.

Тож, подія може розглядатися як лінгвістичний, семантичний феномен, одним з прикладів якого є соціальні конфлікти.

Серед найвідоміших досліджень специфіки мовних трансформацій в контексті воєнних та революційних подій – роботи Г. Лассвелла, створені після Першої Світової війни; В. Клемперера, присвячені Другій Світовій та мові нацистської Германії; дослідження російських революцій 1914-18 років А. Селищева, та А. Мазона; дослідження мови французької революції К.М. Державіна; тоталітарної совєтської мови М. Гелера і Г. Гусейнова та інші.

Поширеним жанром стають тезауруси соціальних конфліктів, зокрема сучасних – від середньоєвропейських революцій другої половини ХХ століття і аж до досліджень новітніх конфліктів як то єгипетська революція 2011 року та інші.

Здебільшого таким дослідженням притаманні характерні методи, що відрізняються від методів дослідження культурної семантики періодів стабільності. Втім, попри це, що теми трансформації семантичного простору в ситуації події, так чи інакше, торкається чимало дослідників, у явній формі специфіка такого напрямку досліджень не формулюється, та він не виокремлюється як самостійна область досліджень із специфічною методологією.

Враховуючи це, для означення досліджень семіотичних систем у перехідні епохи та періоди суспільної нестабільності уявляється доцільним запропонувати виокремлення «семантики події», в тому числі, «семантики соціальних конфліктів» як специфічного міждисциплінарного напрямку досліджень з властивою саме таким дослідженням методикою фіксації та аналізу семантичних трансформацій, що відрізнятимуть цей напрям від досліджень семантичного виміру часів стабільності.

Особливої актуальності це набуває в сучасному світі в межах сучасних конфліктів, що розгортаються переважно у інформаційній, дискурсивній, семантичній площині. До таких конфліктів можна віднести й український конфлікт останніх років. Тому актуалізація академічного і публічного діалогу в зазначеному напрямку сьогодні стає важливим завданням представників різних галузей знань: філософів, істориків, політиків, лінгвістів, культурологів, мистецтвознавців, політологів, психологів, соціологів, а також дослідників медіакомунікацій.