Семантика події

Дата публікації: 
2016-11-09
Завершено
Тип публікації: 
матеріали конференції
Обсяг (т.зн.)
6.70
Батьківський проект: 
Семантика події
Ясна І. Семантика подіїї // Філософська думка, 2016, № 4 - с. 10–12.

Доповідь на круглому столі часопису "Філософська думка" за назвою "Дискурс Революції Гідності" (Київ, Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 27 травня 2016 року).

Як вже сказав Сергій Пролеєв, одним з вимірів роботи над запропонованою для обговорення проблемою є виявлення тезаурусу Революції Гідності і через це – схоплення тих смислових трансформацій, що втілюються в мовних, дискурсивних, символічних новаціях, але, звісно, не вичерпуються ними.

Тут слід зауважити, що назва «Дискурс Революції Гідності» від самого початку провокувала дискусії через, як казали, неприпустиму редукцію усього різноманіття дискурсів, зіткнення яких, власне, і стало підґрунтям конфлікту, до дискурсивного простору однієї досить локальної події – Євромайдну. Я вважаю, що обрана назва є коректною, якщо розрізнити розуміння Революції Гідності в вузькому (як конкретно-історичного випадку) та широкому сенсі – як події, не обмеженої часовими та географічними кордонами. Як підкреслював на одному з попередніх круглих столів Сергій Пролеєв, ми маємо говорити про «Майдан не як демонстрацію протесту, що відбувалася впродовж трьох місяців у центрі столиці, а як загальнонаціональний рух, що охопив всю Україну. […] Цей процес лише розпочався, і результат його на сьогодні – відкрите питання»[1].

Згадавши наявні інтерпретації події у зв’язку з мовою та знаковими системами – від визначення події як «різкого і несподіваного зміщення семантичного поля» В. Подороги, «перерви чи призупинення процесу семіозису» У. Еко та інших – подію можна розглянути (напівметафорично, звісно ж), як лінгвістичний чи, радше, семантичний феномен.

Водночас, намагаючись підкреслити різницю між Революцією Гідності як випадком чи історичним фактом та Революцією Гідності як подією в онтологічному сенсі, я взяла на себе сміливість запропонувати термін «семантика події», зокрема «семантику соціальних конфліктів». Поки він використовується радше на рівні метафори, але, на мою думку, за умов чіткого окреслення змістовних та методологічних рамок, має потенціал і в науковому дискурсі, адже процеси трансформації смислів та, відповідно, їх втілення у знакових системах і дискурсивних практиках, в умовах соціальних потрясінь суттєво відрізняються від аналогічних процесів періодів відносної стабільності. Відповідним чином має відрізнятися й методологія  дослідження таких процесів. Невипадково першим тематичним блоком сьогоднішньої дискусії буде саме блок «Подія Революції Гідності», що має від самого початку направити дискусію саме на такі колії.

Тема семантичних трансформацій періодів соціального неспокою викликає інтерес лінгвістів, філософів, політологів, соціологів, істориків щонайменше з другої половини ХХ століття. Широко досліджено роль мовної і символічної політики в реалізації таких масштабних соціальних проектів, як європейські революції доби Просвітництва, становлення нацистської Германії, встановлення совєтського режиму та інших.

Поширеним жанром стають тезауруси соціальних конфліктів. Серед масштабних світових проектів такого роду серія словників «Historical Dictionaries of War, Revolution, and Civil Unrest» видавництва «Rowman & Littlefield», що нараховує вже більше 40 томів; серія «International Encyclopedia of Revolution and Protest» видавництва «Wiley-Blackwell»; проект «Dictionary of War» Берлінського видавництва «Merve» та інші.

Про актуальність теми семантичних трансформацій свідчить також стихійний інтерес до цих процесів, що виникає у середовищі блоґерів, журналістів, письменників, художників, завдяки яким вже з перших днів українського конфлікту починають з’являтися численні словники та абетки неологізмів, слоганів, метафор тощо.

Утім, масив вітчизняних академічних напрацювань в цій сфері лише починає формуватися. Якщо я не помиляюся, наразі створено лише дві книжки, присвячених риториці Майдану, автори яких – пані Надія Трач та пані Світлана Жаботинська сьогодні присутні на нашому заході та поділяться результатами своїх досліджень.

Крім того, важливою проблемою, на мою думку, є те, що більшість наявних досліджень присвячено мові Майдану, Революції Гідності саме в вузькому сенсі, про який я щойно говорила. Майже не враховується мова більш пізніх подій на українській території, і тим більш мова «ДНР», Росії. І це дуже важливо, адже там формується зовсім інша риторика, яку необхідно розуміти та на яку слід впливати. Можливо, це є навіть більш важливим, ніж дослідження власне української риторики.

Щоб не шукати прикладів далеко, до 2015 року я залишалася в Донецьку, де мій повсякденний лексикон утворювали не небесна сотня, палаючі покришки, тітушки та наметові містечка, а зовсім інші речі – підвали чи ями, в яких щомиті міг опинитися кожен, блокпости, комендантський час, «націоналізація» всього, що погано лежить, гради і тюльпани, людиноподібні «організми» і «чеченці», що раптом з’явилися на вулицях, Моторола, Бабай, Руська православні армія та інше. Сьогодні «прірва» між українським соціально-політичним тезаурусом і тезаурусом «ДНР» стає ще більш глибокою і тим більш вимагає дослідження, адже лише у комплексі все це утворює той дискурс, в якому ми існуємо сьогодні.

У зв’язку з цим уявляється доцільним виокремити семантику події, насамперед, семантику соціальних конфліктів як напрямок досліджень, який об’єднає широкий спектр методів від історичної семантики, політичної лінгвістики, історії понять, дискурс-аналізу, теорії метафори тощо, та, формуючись на стику з теорією кризової комунікації, конфліктологією та суміжними дисциплінами, дозволить зосередитись на семантичних трансформаціях в умовах соціальних конфліктів – війн, революцій тощо.

Відповідно, мета нашого проекту має полягати не  лише в тому, щоб дослідити семантичні процеси, що відбуваються наразі, не лише в тому, щоб видати та поширити «Словник», але також в тому, щоб розробити дієву методику дослідження як семантичного виміру українського конфлікту, так і семантики соціальних конфліктів загалом, а також сформувати традицію подальших дискусій і системних досліджень в цьому напрямку. Причому, що важливо, йдеться не лише про напрямок теоретичних досліджень, але й про сферу практичних дій, тісно пов’язану із мовною та символічною політикою, політикою пам’яті і так далі.

Зрозуміло, що такі дослідження мають бути принципово міждисциплінарними. Саме тому ми й доклали зусиль до того, щоб залучити до сьогоднішнього обговорення та подальшої роботи якомога ширше коло представників різних галузей знань, а увійти до складу редакційної колегії «Словника» погодилися провідні (і це, я вважаю, не перебільшення) фахівці з різних галузей соціальних і гуманітарних наук – як ви можете це бачити в інформаційному листі «Словника». 

Тож, дякуємо всім, хто долучився до цього заходу, та зараз ми матимемо унікальну можливість побачити предмет нашої дискусії – дискурс Революції Гідності – очима представників найрізноманітніших наукових галузей.

 

[1] Бистрицький Є., Бондар А., Галушко К. Ідеології Майдану: Круглий стіл "Філософської думки", 2014 // Філософська думка, №6, 2014. – С. 27.