День на ногах: як встигнути все, відпочиваючи

Дата публікації: 
2015-02-10
Завершено
Тип публікації: 
про мене пишуть
Ключові слова: 
real life, челендж, Миколаїв
Пилипюк С. День на ногах: як встигнути все, відпочиваючи. // Studway, 2015-02-10. - http://studway.com.ua/den-na-nogakh/

Щодня робити те,чого боїшся, щось абсолютно нове – правильний шлях, якщо хочеш вийти із зони комфорту та змінити життя. Журналісти «Студвею» кинули виклик усім та обрали по челенджу. Їхні історії, страхи й відчуття далі в цій рубриці. Першою челендж прийняла Олександра Азархіна (link is external), яка наважилася прочитати 5 книжок за 5 днів (link is external). Наступною виклик отримала Іламі Ясна (link is external). Її завдання – цілий день пересуватися містом лише пішки. Сьогодні Іламі розповідає, як встигнути все, відпочиваючи.

прогулянка

Були перші дні нового року – після святкування залишилося багато невиконаних справ і я не уявляла, як встигну все, пересуваючись лише пішки. Маршрут: візит у банк, низка зустрічей у центрі міста, трохи шопінгу й похід у кав’ярню із друзями ввечері. Входячи в азарт, в останню мить додала до цього ранкову прогулянку на березі затоки Південного Бугу, до якого 10 хвилин ходи від дому.

За мапою – майже 19 кілометрів, приблизно 4 години в дорозі. Аби не зголодніти за цей час, звечора наповнила рюкзак бананами, горіхами, спортивними батончиками й кинула туди термос із гарячим чаєм. Щоб не було сумно в дорозі, завантажила на плеєр нову книгу.

На мій подив, впоратися з шаленим завданням виявилося набагато легше, ніж здавалося спочатку.

Єдина проблема – висока вологість, яка час від часу перетворювалася на дощ зі снігом. А ще стійке бажання сісти в першу ж маршрутку та перестати мокнути. Однак я твердо вирішила: буду отримувати задоволення від кожного кроку.

Ясна_Іламі_Челендж

Якщо хочете заново відкрити для себе місто, в якому живете, – вирушайте гуляти під дощем.

Чесно кажучи, великих звершень у цей день я не очікувала. Тому про всяк випадок одразу залишила вільний час в органайзері, щоб завершити заплановані справи завтра. А сьогодні – ну що ж, зроблю те, що встигну, та не перейматимуся, якщо на щось не вистачить часу. Як приємно було зрозуміти ввечері, що вдалося виконати абсолютно все.

Цілий день мене не покидало відчуття легкості та спокою людини, яка нікуди не поспішає, а просто отримує задоволення від кожної миті.

Це – щось неймовірне, адже останні кілька років я звикла до стану постійного цейтноту, в якому перебуваю через безліч цікавих, але трудомістких проектів, якими займаюся. Я нібито повернулася в дитинство, коли кожен день був вічністю, а дорога з дому до школи перетворювалася на справжню пригоду.

Певний виклик можна знайти у звичайних речах і повсякденних справах. Дістатися до університету новим шляхом (нехай навіть це буде на кілька хвилин довше, ніж завжди), спробувати неймовірну екзотичну страву, сказати щось приємне незнайомій людині, зателефонувати другу, з яким давно посварилася, вирушити на нічну прогулянку під дощем… Уявляєте, яким кольоровим стане життя, якщо кожен день знаходити та виконувати такі маленькі виклики? Я спробую, а ви?